“Під час чергового мінометного обстрілу міна пробила бліндаж, й уламки забрали його життя. Своїм тілом він закрив і тим самим врятував життя чотирьом побратимам…” – пише Костинський.
“На початку війни він вже був важко поранений. Міг не повертатися в роту. Але відповідальність перед братами, перед Богом, не залишили йому вибору. Місяць тому він прийшов у наш взвод.
За цей місяць став одним з нас. Найближчим Другом. Наставником. Лікарем. Завдяки йому ми почали регулярно збиратися на спільну молитву. Перед відрядженням ми так само молилися разом. Останнім його словом перед відходом у Вічність було слово “амінь”. Він відійшов з посмішкою на обличчі.
Перед цим ми разом з ним спали в одному бліндажі після важкого нічного чергування. Потім довго говорили. Потім молилися. Розділили каву та хліб”, – розповів Сергій Костинський.
Починав війну Олег Марінченко ще у Донецькому аеропорту (ДАП). За це
Отправить ответ