Купив собі хату, але так і не встиг в ній пожити. На Тернопільщині попрощались з Андрієм Петришиним

Герої не вмирають? Вмирають, лишаючи невимовний біль у серцях рідних! Герої вмирають — заради майбутнього кожного з нас.
В Андрія залишились батьки та двоє братів. Він у цій родині був наймолодшим…
Йому лишень у березні виповнилось 27. А наприкінці серпня все село опустилось на коліна, зустрічаючи свого Героя. Плакали і старі, і малі, проводжаючи свого односельця в останню путь. Йому б жити й жити, бо стільки планів і мрій, одружитись, народити дітей. Але його проводжали всією громадою і поховали зі всіма військовими почестями – як Героя…

Петришин Андрій Михайлович народився 9 березня 1995 року. Його призвали до війська наприкінці квітня. 20 серпня 2022 р. мінометник однієї з військових частин Андрій Петришин загинув у Запорізькій області.

Був молодшим із трьох синів
У Героя залишились мати Богдана Миколаївна, тато Михайло Мирославович і двоє братів — Василь і Михайло. Андрій у цій родині був наймолодшим із дітей, розповів голова Купчинецької громади Ігор Країнський.

— Родина проживала на хуторі Драгоманівка, поблизу Купчинців, — розповів Ігор Країнський. — Андрій до війни працював на підприємстві «Агроінгдустрія – 11». Спокійний, дуже розсудливий. Їхній хутір за 5 км від села, – то фактично одна хата, і роботи було чимало. То Андрій був основним помічником для батьків. Опорою для мами. Нещодавно купив собі будинок у селі, вже робив ремонт. Але пожити в ньому не судилось…

Оставьте первый комментарий

Отправить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.


*