На долю Гліба Стрижка, юного українського морпіха, випало чимало випробувань.
Юнакові довелося пройти нелегкі бої за Маріуполь, отрмати важкі поранення, перебути полон, дочекатисяо бміну і тепер — витримати тривале лікування
Глібові всього 25. Він родом з Полтави. Захищаючи Маріуполь, молодик зазнав тяжких травм і опинився у полоні. Сьогодні він відновлюється в Полтавській обласній лікарні.
Зате тепер впевнений, що Україну не перемогти.
Двічі за годину Гліб вижив там, де точно мав померти. Було 10 квітня. Тривав 46-й день війни. Командир відділення старший матрос Гліб Стрижко разом зі своїм підрозділом морської піхоти тримав оборону на Маріупольському металургійному комбінаті імені Ілліча.
Парадокс ситуації полягав у тому, що путін прийшов денацифікувати Україну, а наші військові давали відсіч його армії з підприємства, яке досі називалося іменем “вождя пролетаріату”, — посміхається мій симпатичний співрозмовник, лежачи на лікарняному ліжку. — Мені треба було спуститися з третього на перший поверх. І як тільки я вийшов на сходовий майданчик, одразу потрапив у приціл дула ворожого танка. Все сталося у долі секунди. Я реально побачив свою смерть і навіть устиг подумати: “Так ось як вона виглядає”. Далі мене засліпив вогонь і я полетів униз. Здавалося, до першого поверху летів години дві. А разом зі мною летіла розбита на куски несуча стіна.
Отправить ответ