«Кирило був командиром взводу і розповідав, що у Вовчанську вони втратили п’ятьох побратимів»
— Кирило завжди був опорою та гордістю нашої родини. Ми його називали жартома «швидкою допомогою», — зі сльозами на очах розповіла «ФАКТАМ» мама героя Вікторія Пушкіна. — Тільки хто захворів — він відразу ж проявляв турботу. Своїх молодших братів: 11-річного Артема та 6-річного Тимофія — просто обожнював. Завжди брав із собою на прогулянки, купував їм солодощі, іграшки. Я спокійно лишала на старшого сина братиків, бо завжди була впевнена, що з ними все буде добре.
Після школи Кирило вивчився на містобудівника в автодорожньому технікумі. Далі був інститут. У мирний час син спочатку працював на фармацевтичному складі, потім заробляв на життя будівельними роботами, робив ремонти у квартирах, приватних будинках. Він мав золоті руки, авторитет, тому замовлень вистачало
Отправить ответ