Він рятував поранених кіборгів так, що навіть досвідчені лікарі дивувалися, як можна було під обстрілами робити такі, найскладніші операції.
“Золоті руки у Вашого лікаря!”- казали. А він був лише фельдшером, проте яким!
ІГОР ЗІНИЧ, Народний Герой України й Герой України.
Мало хто знає, що він пішов на фронт, маючи порок серця. І саме через те, що йому довелося пройти ще в дитинстві складне лікування, він і вирішив стати медиком сам.
У серпні 2014-го сказав мамі Вірі Іванівні: “Мам, ти знаєш, я піду на війну. Прийшли хлопці з першої хвилі, вони розповідали, що на війні багато хто вмирає від травм, бо не завжди поряд є медик. Я не можу сидіти тут, коли потрібен там”.
Ігор провів чотири ротації в ДАПі, витягуючи з того світу поранених товаришів. На його рахунку – 34 дні та 100 врятованих життів у пекельному аеропорту. Він відмовився покидати термінал з останньою ротацією.
Під час бою 17 січня 2015 року, до прибуття командирів, Ігор Зінич взяв на себе командування обороною аеропорту. Під час боїв 19 січня отримав важке поранення голови, сам надав собі першу медичну допомогу, та, попри поранення й контузію, надалі продовжував допомагати побратимам.
“Ігор Зінич – неймовірна людина, він реально витягав хлопців. Мій помічник, Рома Калинюк, три дні пролежав з простріленими ногами і перебитою спиною. Він втрачав свідомість, і я не знаю, яку Ігор йому надав допомогу, але з Ромою зараз все нормально. Любенка, ротного, так само врятував. Він був у надзвичайно важкому стані: і голова,і руки, і ноги, і корпус, і хребет, і органи внутрішні – усе було покоцане. Наскільки я знаю, Ігор навіть якісь реанімаційні заходи в таких умовах проводив”, – згадував побратим Стас Стовбан.
20 січня ДАП підірвали… Після того, як Ігоря дістали з-під завалів, його поранило осколком в легеню. Відважний
лікар-кіборг помер на руках у товаришів…
Його позивним був “Псих” – за те, що він, останній лікар ДАПу, несамовито, під постійними обстрілами, в тужавілому холоді бетону, за відсутності ліків рятував поранених до останнього.
Сьогодні й назавжди 25 років.
І життя, як подвиг.Оніщенко Людмила
Він міг би бути другим Пироговим…
Отправить ответ