Слава брату Янкі!»: Лановецька громада провела в останню дорогу загиблого Героя Андрія Яремчука
Тернопільщина попрощалася з іще одним своїм Героєм. Воїном – сміливим, чесним, відповідальним командиром, для якого Україна була понад усе.
Андрій Яремчук, «Янкі», із села Якимівці Лановецької громади, буквально в перші дні повномасштабного вторгнення р0сії повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. За плечима Андрія – служба у Французькому легіоні. І в Збройних Силах України – він віддав перевагу службі в армії своєї Батьківщини, коли окупанти прийшли на рідну землю.
Андрій боронив Україну на передовій. Спокійний, врівноважений, без жорстокості, без заздрості, без гніву. Справжній професіонал, патріот і командир, який власним прикладом надихав та мотивував своїх бійців і побратимів.
У полеглого Героя залишилась молода дружина Діана, яку він дуже кохав, і маленький син, який народився уже під час війни. Андрій так мріяв про його щасливе майбутнє і так гордився своїм маленьким Даніелем! Хлопчикові не виповнилося й навіть року, а він вже ростиме без тата.
У невимовному горі батьки Андрія, брат. Андрію Яремчуку був 31 рік.
«Андрюха завжди говорив: « Я б не зміг сидіти вдома, коли в моїй країні вій*на, я б перестав себе поважати…» Є люди, які залишають тільки приємні спогади. Ці люди не ідеальні, але вони наповнені внутрішнім світлом. Такі люди не мають потреби шукати недоліки в інших, щоб на чиємусь фоні краще себе відчувати. Вони і без того добре себе почувають. Такі люди завжди намагаються захистити, підтримати, поділитись досвідом, а головне знаннями. Знаннями, які дозволяють стати кращим, стати сильнішим, які дозволяють жити та якісно виконувати свою роботу. Це все про Andrii Yaremtchouk (Янкі)…
Весь той досвіт, знання, вміння, якими ти так охоче ділився, прийшли з мудрістю випробувань, які ти завжди зустрічав очі в очі.
Ти завжди вибирав шлях воїна. За мужніми плечима стоїть служба в Французькому іноземному легіоні, де про тебе й досі памʼятають як про одного з кращих бійців…
За статурою кремезного хлопця, стоїть люблячий чоловік, який дуже любив свою дружину. Памʼятаю, як ти хвилювався перед пологами, і коли була вільна хвилина на службі, телефонував дружині, щоб хоч якось підтримати. А який ти був щасливий, коли посеред ві*йни народився твій єдиний син. Було дуже цікаво спостерігати, як ти світишся, коли розповідаєш про свого хлопчика…
А скільки людей тобі зараз говорять дякую, за ту бойову підготовку, яку ти проводив будучи командиром роти в першому штурмовому батальйоні ОШБ «Лють».
І як ти хвилювався, коли тебе вибрали командиром в один з спецпідрозділів ГУР МО. Памʼятаю, нашу недавню розмову про твоє бажання обʼєднати людей, донести усю важливість тренувань та підготовки під час відпочинку. Ти хотів зробити справжню команду друзів-професіоналів. Ти завжди відчував велику відповідальність перед людьми. Саме таким і має бути справжній Командир. Ти завжди був спокійний, врівноважений, без жорстокості, без заздрості, без гніву. Справжній професіонал, реальний патріот і Командир, який власним прикладом надихав та мотивував своїх бійців. Ти до кінця був справжнім і загинув як Воїн.
Країна втратила істинного патріота. Військо втратило професіонала. Бійці втратили чудового командира. А ми втратили справжнього друга… Андрюха, таких людей як ти, одиниці. Дуже радий нашому знайомству, мав за честь бути твоїм другом. Жаль, що не був поряд…
p.s. Світло несуть ті люди, які ціною власного життя борються з темрявою, заради вільного життя інших. Андрій Янкі, навіки в строю. Підтримати сім’ю Андрія можна тут: https://send.monobank.ua/jar/5NemfKhJiF», – написав у фейсбуці Руслан Павлов
Отправить ответ